Фото-компакт-диско...

Зображення

Из серії "Ретро"

Предмова

У наш час повального приходу космічних технологій у побутову сферу ми й не замислюємося про те, що звичні нам сьогодні технології ще зовсім недавно здавалися майже фантастичними. Те саме можна сказати і про цифрову фотографію. Хоча технології представлення фотознімків у закодованому за допомогою певної послідовності сигналів вигляді були відомі ще з 60-70-х років минулого століття (різноманітні космічні апарати часто просто не могли доставити на Землю зняту плівку), цифрова фотографія прийшла в будинки не так давно. Коли компанія Kodak надала свою технологію збереження зображення на компакт-дисках на початку 90-х років ХХ століття – це сприймалося як диво, принаймні у нерозбещених комп'ютеризацією країнах СНД. Ось, що про цю технологи писав журнал "Техніка-молоді" у лютневому номері за 1993 рік (означає, цілком можливо, матеріал готувався ще 1992 року).

Американські фотолабораторії запропонували зовсім новий вид послуг, який легко прийняти за містифікацію. Здані у вияв фотоплівки можна сканувати за допомогою комп'ютера і зберігати на фото-..., тобто на електро-..., загалом, на компакт-диску. Цей мініатюрний "альбом", повідомляє журнал "Тайм", вміщує 100 фотографій за ціною долар за кожну.

Розглядають їх на екрані звичайного телевізора, вставляючи компакт-диск у плеєр. Схоже, такі диски незабаром стануть відомі в усьому світі так само добре, як і жовтенькі коробочки з плівкою, а домашні компакт-дискотеки стануть звичними, як домашні бібліотеки. Вдалося домовитись із серйозними конкурентами — «Фуджі», «Агфа», «Коніка» та іншими про єдиний стандарт, хоча й передбачено, що «Кодак» пропонує продукцію першим.

Більш того. Вдавшись до персонального комп'ютера, знімки можна розсилати друзям та знайомим по телефону. Цифрова форма запису зображення дозволяє маніпулювати нею як завгодно — наприклад, заради жарту переставити голови зображених друзів. Втім, навіть у США мало хто має досить сильну персоналку, щоб робити це. Немає й потрібних плеєрів. Таким чином, фірма зіткнулася з вічною дилемою «курки та яйця»: люди не купують плеєри, поки не обзаведуться достатньою кількістю фотодисків, і не друкують на них фотографії, тому що немає плеєрів.

І все ж у новій технології є деяка неминучість, вона просто приречена на успіх. Музика, письмове та усне мовлення, телефонні послання та телезображення, а тепер і фотографічні під час передачі або зберігання неухильно переводяться у цифрову форму. У разі хімічний процес замінюється електронним, а зоровий образ — знайомими з часів перших ЕОМ нулями і одиницями.

Стандартний 35-мм негатив сканується на компакт-диск практично без спотворень (для нетренованого ока), адже 20 млн. зерен бромистого срібла кожного кадру приблизно відповідають 18 млн. електронних точок (на які розкладається зображення). Втім, при перекладі слайдів «Кодахром» якість помітно погіршується, адже у цих плівок роздільна здатність вище в 5 разів. Зате самі фотографії збожеволіють на малій площі, незліченну кількість копій з них можна розіслати по всьому світу майже зі швидкістю світла.

Ретушери нарешті отримають таку саму владу над зображенням, яке літератори мають над словом. Адже комп'ютер дозволить подивитись на екрані кожну точку і за бажання змінити яскравість, колір. У руках художника сканування перетворюється на потужний творчий засіб, що поєднує об'єктивний натуралізм фотографії та суб'єктивні можливості живопису. На цифровий запис можна впливати програмними засобами: окремі частини прати та відтворювати знову, змінювати світло та тінь, перефарбовувати, об'єднувати та розділяти фігури, комбінувати. Підготовлена на комп'ютері картка друкується на кольоровому принтері нового покоління, і її не можна відрізнити від знімка з фотолабораторії.
Нова технологія дозволить скоротити розміри архівів. "Американ експрес" вже перезнімає свої "папери" і переводить негативи в цифровий код. А поліція починає використовувати компакт-диски для зберігання фотографій злочинців та їх відбитків пальців.

І все ж таки не зовсім зрозумілі наслідки нового прориву, адже, по суті, це вже третій шлях розвитку фототехнології. Проміжний, між чисто хімічним (плівки та фотопапір, у виробництві яких «Кодак» домінує) та електронним (відеокамери, у тому числі й «кодаківські»). Проте керівники фірми вважають, що технологія сканування плівок на компакт-диски дасть можливість власникам 250 млн. звичайних фотоапаратів перевагу обох способів: високоякісний хімічний друк та дешевий спосіб переведення їх зображення у цифровий код.

Післямова.

Минуло майже 20 років. Сам формат запису зображень на компакт-диск від Кодак, не знаю, як на Заході, у нас не надто прижився. У важкі 90-ті більшості було не до технологічних новинок – основна мета вижити. А коли добробут середнього громадянина став збільшуватись, а техніка дешевшати, з'явилися досить потужні та місткі персональні комп'ютери, здатні обробляти та зберігати фотозображення, стали доступні планшетні сканери, а потім і цифрові фотокамери, і необхідність у послугах фото студій з перекладу фотознімків у цифровий вигляд відпала . Сам формат, розроблений 20 років тому, застарів. Але досі багато DVD-плеєрів "по-старому" підтримують цю технологію.
До речі, зверніть увагу на ціну – 1 долар за фотографію, на диск може вмістити до 100 фотографій. Не знаю скільки в 1992 році в тих же США коштувала друк фотографії 10х15, але навіть з урахуванням інфляції за останні роки – 100 доларів за 100 фото – це дорого. Ось таким недешевим задоволенням було залучення до цифрової фотографії 20 років тому.